У нашій школі стало традицією в останню суботу листопада вшановувати пам'ять жертв Голодомору в Україні. 24 листопада в приміщенні школи імені Святого Миколая  відбувся мітинг в якому взяли участь учні, батьки і вчителі.

            З короткою промовою у вступній частині виступив директор школи – Яким О.В. Він загострив свою увагу чому в Україні сталась, така трагедія, як Голодомор. В такій країні, яка з давніх давен була житницею цілого континенту, де є найродючіші грунти, хороший клімат і найпрацьовитіший народ.

            Назвав замовників, організаторів і виконавців геноциду українців. При запалених свічах, в скорботі, хвилиною мовчання вшанували пам'ять мільйонів наших співвітчизників, які загинули від кістлявої руки голодоморів:

                                                                                      1921 – 1922рр                                                                                                   1932 – 1933рр                                                                                                   1946 – 1947рр

Прозвучала пісня Оксани Білозір «Незгасима свіча». Виступила учениця 7 класу, Аліна Марченко. Вона переповіла розповідь своєї бабусі, яка пережила страшні часи 32 – 33 років, як комуністична влада морила голодом, забирала насильно хліб і продукти харчування у жителів села та околиць.

В завершальному слові Якима О.В. – було сказано, що головною причиною голодомору в Україні  стало, те що Україна не була незалежною державою і нею керував маріонетковий режим, який формально був українським.

            Замовником Голодомору української нації були сіоністські організації США.

            Організаторами Голодомору були комуно – більшовицькі керівники колишнього СРСР «лиця єврейської національності – Каганович, Хатаєвич, Ягода, Сталін і.т.д»

            Виконавцями стали озброєні бандитські формування осіб з Центральної Росії, які природно ненавиділи українців.

            Голодомор, який відбувався в Україні у 1930 – тих роках ХХ століття, повинен бути для нас великим і жорстоким уроком, пов’язаним з тим, що українці не були господарями у своїй державі і самі не управляли нею, а  це завжди призводить до винищення нації, або підпорядкування її комусь іншому.

            Голодомор – це той урок, який ми повинні добре засвоїти і намагатися не йти шляхом повторення . Тому такі дати повинні сприяти моральному єднанню суспільства, у тому числі нації і народу. Ми повинні задумуватись над тим, хто нами керує, яка ціна свободи і що робити, щоб це більше ніколи не повторювалось, щоб наші діти ніколи не знали, що таке голод. Необхідно в своєму серці і в цілому суспільстві формувати повагу і вічно пам’ятати про тих людей, які вбиті політичною зброєю, ім’я якій – голодомор.

            Вічна пам'ять мільйонам українців, які відійшли у вічність у ті страшні часи. Людина, яка жива, здатна сама визнати свій гріх і попросити в Господа прощення. А ті, хто померли, чекають, що за них це зроблять живі.