Зараз не залишиось байдужих. Ця небайдужість проявляється по різному.Можна переглядати новини і переконувати себе і оточуючих, що ще не достатньо сил і не вдасться змістити режим і взятись за будову сучасної модерної держави, де б жилось комфортно більшості населення України.
Але є і інша форма небайдужості більш активна і дієва.Хочу розповісти про своїх друзів, знайомих і незнайомих,які вірять , що зміни на краще можливі. Прикладом візьму таку країну як Іспанія з якою я знайомий більш ніж 10 років. Так ця країна переживає не найкращі часи,але вони не сидять склавши руки. Там усе суспільство шукає вихід з кризи і вони знайдуть його. Чому ж Іспанія може слугувати нам прикладом. Ще до середини 70 минулого століття у країні панував жорсткий диктаторський режим. Після смерті диктатора проводились поступові демократичні реформи внаслідок , яких в країні став можливий швидкий економічний підйом. Про ті роки самі іспанці шуткують,що вони з мулів пересіли на мерседеси.
На даний момент Іспанія це нормальна європейська країна--де діють закони , де відсутня тотальна корупція,де працюючи можна забезпечувати сім ю. Про це розкаже кожен українець , що перебуває там. Кожен з них віддаючи дитину у школу чи інститут, лікуючись , маючи справу з дорожньою чи муніципальною поліцією не стикається із повсякденною тотальною корупцією /трапляються випадки корупції , але вони не є масовими та принизливими/. Іще один приклад, коли спілкуєшся з чиновниками різних державних органів /податкова, юстиція та інш. /; ніколи не відчуваєш зневаги чи принження.На тебе не дивляться як на ходячий гаманець. І це при тому. що в переважній більшості українці не мають громадянства і їх певні права обмежені. Але прикол у тому , що ці обмежені права чужої нам країни дають велику фору моїм українським правам,на залишки яких постійно наступає режим Януковича.
Багато хто говорить , що ми не пристосовані жити у нормальній демократичній країні. Життя українських громад є яскравим запереченням цьому. А працелюбність наших людей , як фенікс показує ,що ми можем всавати на ноги у найважчих ситуаціях
То коли ж Житимемо тут достойно. Відповідь проста-коли перестанемо бути байдужими і станемо дієвими.
Хочу окремо подякувати українській громаді школи Святого Миколая міст Мурсія та Картахена за активну матеріальну підтримку майдану, за черговий раз передані теплі речі , продукти, ліки.
В єдності наша сила. Повірте , що ваше плече відчувають на майдані і ця підтримка є важлива.