УКРАЇНСЬКА СУБОТНЯ ШКОЛА ім. Святого Миколая

ПЕРЕКЛИЧКА

Director — Sun, 06 Sep 2015 17:27:38 GMT

В житті кожної Людини повинні бути присутні правила, які порушувати не слід, якісь речі, які рахуються святими. І чим більше таких речей, (правил) тим чистішою є Людина. Існує думка, що правила якраз для того придумують, щоб їх обходити. Та чесна людина не повинна обманювати своє сумління. Бо, якщо хочете, то сумління, (совість) свого роду- Бог, для кожної, окремо взятої, Людини.
думка

ПЕРЕКЛИЧКА

Зоріє вечір, нітиться скорбота,
Очима блимає в саду з гілляки сич,
Скрип журавля і річка, що з болота,
Бере початок і втікає в ніч.

Так і мені б розвіятись у часі,
Сховатися, розтанути в пітьмі,
Хай клацають зубами хижі пасті,
Нехай сичами виють на гіллі.

Нехай ревуть, як ті воли голодні,
Кнутом і пряником не підкорити всіх!
А я вже знаю, як живіт судомить,
І як кнутом гуляють по спині.

Я так полину, ніби вітер в полі,
Пройду крізь пальці, як розталий сніг,
Ви не ловіть мене на кожнім слові,
То ж кнут - по вашому, по нашому - батіг.

Отак й мені би, як роса на сонці,
Пропасти, а чи знидіти в імлі,
Щоби колись з'явитися в віконці
І посміхнутися Вкраїні - не Москві.

2010 ЛеГранд

ЖИТТЯ - ЯК СВІЧКА

Director — Tue, 17 Mar 2015 23:19:04 GMT

Життя - як свічка. Її запалюють чисту, святу. Вона горить, нидіє, плавиться, скапує, інколи гнеться, якщо її нагріти, інколи - ломиться, якщо на неї натиснути, інколи згорає завчасно, інколи - горить довго і ясно...

Горіла свічка на столі і мерехтіла,
Збирала разум всі страхи,
скувала тіло
І ніч, що мороком сліпим
услід ходила,
Відгородила від живих -
зломала крила.

Горіла свічка на столі
і віск топила,
Сльоза горяча - в білий сніг,
як штик пробила,
Та листя, що під ним цвило,
не оживила,
Розмила білий сніг в струмок
й життя збудила.

Горіла свічка на столі
і мерехтіла,
Збирала разом думи всі,
сплітала вміло,
Шептала:
- Є другі світи,
другі вітрила..,
- Але мені потрібна ти
і твоя сила!
- Вогонь, який я дам тобі,
зігріє крила,
Ми разом зможем віднайти
другІ світила
І поки гніт у воску є -
вогонь ще гріє,
То стержень свічки, ну а ти -
її надія!

Горіла свічка на столі
і сни будила,
Рука вже фарби по рядні
ледь наносила:
- Коли згориш уся до тла
цієї ночі,
Горітимеш на полотні -
хай бачать очі!

Вже згасла свічка у пітьмі,
пропала,
сплила,
Зламали стержень і в мені,
зігнуть - несила,
А ніч, що мороком своїм
мене сповила,
Махнула чорним рукавом -
світ погасила.

Ле Гранд.

Л І Р И К А

Director — Tue, 17 Mar 2015 22:54:43 GMT

Л І Р И К А

Де рій бджолиний, біля тину,
Вербових китиць намистини,
Де звив гніздо собі лелека,
Поривом вітру, із далека,
Наге та ніжне, як було,
До нас КОХАННЯ принесло.

Воно летіло і співало,
У губи ніжно цілувало,
До серця міцно пригортало
І обіцяло..,
обіцяло...
Весняним цвітом все буяло
І те кохання зрад не знало,
Допоки із міцних оков
На волю вибралась ЛЮБОВ:
- Я на цім світі головніша,
Я більш глибока,
більш щиріша,
я - зріла...
і розказати захотіла
Кого й коли вона любила.

Розкрила серце й душу в полі,
Там усього було доволі:
Любов до моря,
до родини,
до гір високих
і до Батьківщини.

Та ніжно посміхнулося кохання:
- Але любов не може бути рання,
Коли весна і молодії люди,
Вдихають запахи її на повні груди
І цілу ніч, до самого світання,
В очах не згасне ніжне хвилювання,
Коли ЄСТВО затьмарює бажання,
У нашім краї називається - КОХАННЯ!

Ле Гранд.

ВИНА

Director — Tue, 17 Mar 2015 22:34:00 GMT

ВИНА
З моїх очей солоними слізьми,
Не вийде смуток весь.
Не заглушити біль несамовитим криком
І не пройде печаль старцем безликим,
Залишиться у серці на - зав - жди:
Вина, червоного краплина,
Надія, що прийде хвилина
кінця - розплата за провину.

Шаленим пульсом мозок скаженіє,
Жила на скроні натягнулась, як струна
І пальці рук, затиснутих в кулак - німіють
Й оголеного нерва, тятива.

20.07.2008р. Ле Гранд.

Не спи моя рідна земля!

Admin — Mon, 10 Nov 2014 11:47:45 GMT

Юлия Сиончук - До свидания, мальчики.

Admin — Tue, 19 Aug 2014 11:08:25 GMT

Исполнитель - Юлия Сиончук / Yulia Sionchuk
Музыка,слова - Булат Окуджава / Bulat Okudzhava
Звук - Пасека продакшн / Paseka prod.
Режиссер, монтаж - Александр Щетинин / Alexandr Shchetynin
Оператор - Елена Саранчук / Elena Saranchuk

Анастасія Дмитрук «Никогда мы не будем братьями!»

Admin — Tue, 19 Aug 2014 10:18:23 GMT

Вірш 23-річної киянки Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями!» - гімн вільних народів.

НИКОГДА МЫ НЕ БУДЕМ БРАТЬЯМИ
НИ ПО РОДИНЕ, НИ ПО МАТЕРИ.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили «старшими»-
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – ВЕЛИКИЕ.

А вы жмете... вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля – слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома «молчанье – золото»,
а у нас жгут коктейли Молотова,
Да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за «родня» незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются

Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас – Демократия.
Никогда мы не будем братьями!

Народе мій. (П.І. Роєнко)

Admin — Tue, 19 Aug 2014 10:04:43 GMT

Народе мій.

Народе мій, постріляний, побитий,
Розп'ятий, нескорений, живий.
Незламний дух, що кров'ю так омитий,
Козацький рід, народжений, новий.

Народе мій, не станеш на коліна
Від батога московської руки.
Убивці на меті у них, руїна,
Все в Україні знищать до ноги.

Народе мій, піднявся, розправив плечі,
В соборності, у єдності навік.
Нас не здолати, знайте це до речі,
Із давнини наш рід веде відлік.

Народе мій, пишайся своїм солдатом,
Що добровольцем захищає рідний край.
Не плачте мами, син ваш з автоматом,
Щоб повернути переможний (Май).

19.08.2014 П.І. Роєнко

Свято Матері. (Оксана Вірста)

Admin — Fri, 02 Mar 2012 00:56:16 GMT

Найчарівніша і найпрекрасніша пора року – весна, з життєдайним теплом якої воскресає природа, благотворяться почуття людини, пробуджуються нові прагнення й сподівання. Кожна пора року має свої особливості, свою красу, але жодна з них не оспівана так весело й ніжно, як весна.

Тому й не дивно, що всі світлі й найбільші празники люди святкують навесні , серед яких Свято Христового Воскресіння та Свято Матері, яке святкуємо у другу неділю травня, що вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. У травні, коли природа Мати виряджає свою доню Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці й радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері.

Найперше слово, яке вимовляють діти - це слово "мама", і вже за цим святим і найріднішим словом діти навчаються інших слів своєї рідної мови. Мама, матінка, матуся... Чи є на світі слово більш прекрасне і ніжне? У мами щира душа, добрі й ласкаві руки, найвірніше і найчутливіше серце - в ньому ніколи не гасне любов, воно ніколи не залишається байдужим...

Кожна людина в своєму житті має три матері - Мати Божу Пречисту Діву Марію, мати –Батьківщину та рідну Неньку. Мати Божа – єдиний притулок для грішників, потіха у журбі, надія у розпачі. У Ній – відвічна туга людини за материнською ласкою, любов’ю, посередництвом. Тому не є дивним, що люди горнуться до Неї – втомлені, скривджені, обтяжені. Вона є єдиною, у кого можна знайти поміч, потіху і порятунок. Її потребує кожна душа, Її потребує усе людство у всі часи та за будь-яких обставин. Разом з нею ми побачимо Ісуса та полюбимо Його, а тоді Він нам об’явить, що означає для Нього та для нас те величне і пречудне ім’я – МАРІЯ.

У кожної людини є своя Ненька-Батьківщина. Там, де ми народились, де жили наші батьки, дідусі, прабабусі, там корінь нашого роду, - що сягає давнини. Для нас Україна - це ще одна мати - мати-Батьківщина. Коли буваєш далеко від рідної домівки, то любов до свого отчого дому, до своєї Батьківщини стає ще сильнішою. А багато наших українців змушені жити далеко за межами рідного дому. Вони покидають рідний край, наче птиці, з великим сумом. В чужих краях, як птахи, тужать за Батьківщиною. А свою любов до рідної Неньки-України виливають у віршах, піснях, які повиті невимовною тугою за рідною землею. Коли Василь Симоненко каже своє заповітне: "Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину..." - то безпомилково ця мати і є образом України.

Прекрасно і так ніжно звучить слово «мама». Це слово всім знайоме з дитинства, з тих ранніх колискових літ. Мамині руки, мамина молитва, материнський погляд, материне слово…І вдень, і вночі, як тільки розплющите оченята, ви бачите усміхнене журливе матусине лице. Руки матері ніколи не знають спочинку, вони миють, купають, подають страви, матусина дбайливість вартує над хворою дитиною, її очі з гордістю дивляться на здорове та веселе дитя. Матінка вчить дитину робити перші кроки, навчає слова вимовляти і далі піклується та журиться своєю дитиною. І такі всі матері світу, люблять своїх дітей і життя готові віддати за їх щастя. Ріднішої від любої неньки немає нікого на світі. Скільки у неї справ, скільки щодня турбот! І як мало радості. Пам’ятаймо, що посмішка допомагає мамі жити. То ж будьмо такими, щоб частіше посміхались наші мами. Тому не забуваймо казати мамі гарні і теплі слова не лише в день її свята, а робімо це кожного дня.

Найближчі, найдобріші, найкрасивіші і наймиліші Мами у світі! Ваші очі супроводжують нас, дітей, у далеких життєвих мандрах, Ваша материнська ласка гріє нас все життя аж до старості. Вас створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб Ви дарували життя і були продовжувачем роду людського. Схиляю низенько сьогодні я свою голову перед образом тих біловолосих наших бабусь і матерів, перед терпінням і печаллю за своїми дітьми-заробітчанами. Дай Вам, Боже, діждатись ще тієї пори, коли чисте синє небо зігріє Ваші страждальні душі і теплом своїм зменшить болі Ваших сердець, а перед Вашим поглядом зацвітуть сади, заколосяться ниви добірним зерном і в чистому мирному небі розіллється нескінченне соло неперевершеного степового співця – жайворонка. Вітаю також усіх матерів , які заради усмішки своєї кровинки змушені працювати і жити на чужій землі. Щастя, здоров’я всім Вам, дорогі Матері!

Оксана Вірста