В каламуті води,
проливними дощами,
Залишаю сліди,
мов обпечені рани,
Із тих опіків рваних
мої думи зіткАні,
Вишиттям на тумані,
чорним - на полотні.

Попливуть у туманах
тії думи - заграви,
Аж до рідного краю,
упадуть на сади
І з туманів зіткАне
полотно вишивАне
Приведе до порогу,
де чекають завжди!

Доторкнуся губами я долоні
у мами,
До батькІвської скроні,
до його сивини
І в родинному колі,
розповім свою долю
І про вишиті чорним
рушники в чужині.

9.09.2013 ЛеГранд

І ще є жать.
І ще трава не всохла,
Іще зелене листя
Росою сонце напува,
Ще хліб у полі колоситься,
Клепають коси косарі -
Ідуть жнива,
А ти в намисті,
Мені дорогу перейшла
І я забув, що ти убога,
Немаєш щастя, сирота,
Я у жовтневім падолисті,
Нап'юсь червоного вина
І припаду до твого листя
Моя калино...
Вже зима
Дихнула білими снігами,
Усе довкола замела,
А ти стоїш, немов убрана
Уся у білому, сумна
І по намисті кров із рани
Стікає в сніг..,
Пробач, калинонько моя,
Що у холодних заметілях,
Замерзло листя й грона зрілі -
То кров у мене на губах,
Я зложу крила задубілі
І як оті, сніжинки білі,
(Я не останній збитий птах),
Впаду на листя пожовтіле,
Навік закрию довгі вії,
Як заколише тебе вітер -
Засну у тебе на руках.

7.08.12 ЛеГранд

Сидить бар-вумен край вікна -

усміхнена

І запах кави доліта -

напій зерна,

А за вікном зима

і сніг порипує,

Розлігся чорний кіт у ніг -

мурликає.

Звучить мелодія стара; -

``...не будь одна...``

На запах кави забіжу:

``- Налий, мала!

І ще до кави - коньячку``-

легка рука

Я трунку з кавою ковтну -

доп`ю до дна.

В очах твоїх два сонця -

мить невпіймана,

А чорний кіт, як твій слуга,

хвостом виляв;

- ``Він теж до кави зранку звик -

налий в горня,

Кіт буде каву з молоком,

а я - коньяк.``

7.12.2011 р. ЛеГранд

В житті кожної Людини повинні бути присутні правила, які порушувати не слід, якісь речі, які рахуються святими. І чим більше таких речей, (правил) тим чистішою є Людина. Існує думка, що правила якраз для того придумують, щоб їх обходити. Та чесна людина не повинна обманювати своє сумління. Бо, якщо хочете, то сумління, (совість) свого роду- Бог, для кожної, окремо взятої, Людини.
думка

ПЕРЕКЛИЧКА

Зоріє вечір, нітиться скорбота,
Очима блимає в саду з гілляки сич,
Скрип журавля і річка, що з болота,
Бере початок і втікає в ніч.

Так і мені б розвіятись у часі,
Сховатися, розтанути в пітьмі,
Хай клацають зубами хижі пасті,
Нехай сичами виють на гіллі.

Нехай ревуть, як ті воли голодні,
Кнутом і пряником не підкорити всіх!
А я вже знаю, як живіт судомить,
І як кнутом гуляють по спині.

Я так полину, ніби вітер в полі,
Пройду крізь пальці, як розталий сн ... Читати далі »

Життя - як свічка. Її запалюють чисту, святу. Вона горить, нидіє, плавиться, скапує, інколи гнеться, якщо її нагріти, інколи - ломиться, якщо на неї натиснути, інколи згорає завчасно, інколи - горить довго і ясно...

Горіла свічка на столі і мерехтіла,
Збирала разум всі страхи,
скувала тіло
І ніч, що мороком сліпим
услід ходила,
Відгородила від живих -
зломала крила.

Горіла свічка на столі
і віск топила,
Сльоза горяча - в білий сніг,
як штик пробила,
Та листя, що під ним цвило,
не оживила,
Розмила білий сніг в струмок
й життя збудила.

Горіла свічка на столі
і мерехтіла,
Збирала разом думи всі,
сплітала вміло,
Шептала:
- Є другі світи,
другі вітрила..,
- Але мені потрібна ти
і твоя сила!
- Вогонь, який я дам тобі,
зігріє крила,
Ми разом зможем віднайти
другІ світила
І по ... Читати далі »

Л І Р И К А

Де рій бджолиний, біля тину,
Вербових китиць намистини,
Де звив гніздо собі лелека,
Поривом вітру, із далека,
Наге та ніжне, як було,
До нас КОХАННЯ принесло.

Воно летіло і співало,
У губи ніжно цілувало,
До серця міцно пригортало
І обіцяло..,
обіцяло...
Весняним цвітом все буяло
І те кохання зрад не знало,
Допоки із міцних оков
На волю вибралась ЛЮБОВ:
- Я на цім світі головніша,
Я більш глибока,
більш щиріша,
я - зріла...
і розказати захотіла
Кого й коли вона любила.

Розкрила серце й душу в полі,
Там усього було доволі:
Любов до моря,
до родини,
до гір високих
і до Батьківщини.

Та ніжно посміхнулося кохання:
- Але любов не може бути рання,
Коли весна і молодії люди,
Вдихають запахи її на повні груди
І цілу ніч, до самого світанн ... Читати далі »

ВИНА
З моїх очей солоними слізьми,
Не вийде смуток весь.
Не заглушити біль несамовитим криком
І не пройде печаль старцем безликим,
Залишиться у серці на - зав - жди:
Вина, червоного краплина,
Надія, що прийде хвилина
кінця - розплата за провину.

Шаленим пульсом мозок скаженіє,
Жила на скроні натягнулась, як струна
І пальці рук, затиснутих в кулак - німіють
Й оголеного нерва, тятива.

20.07.2008р. Ле Гранд.

Исполнитель - Юлия Сиончук / Yulia Sionchuk
Музыка,слова - Булат Окуджава / Bulat Okudzhava
Звук - Пасека продакшн / Paseka prod.
Режиссер, монтаж - Александр Щетинин / Alexandr Shchetynin
... Читати далі »

Вірш 23-річної киянки Анастасії Дмитрук «Никогда мы не будем братьями!» - гімн вільних народів.

НИКОГДА МЫ НЕ БУДЕМ БРАТЬЯМИ 
НИ ПО РОДИНЕ, НИ ПО МАТЕРИ. 
Духа нет у вас быть свободными – 
... Читати далі »