В каламуті води,
проливними дощами,
Залишаю сліди,
мов обпечені рани,
Із тих опіків рваних
мої думи зіткАні,
Вишиттям на тумані,
чорним - на полотні.

Попливуть у туманах
тії думи - заграви,
Аж до рідного краю,
упадуть на сади
І з туманів зіткАне
полотно вишивАне
Приведе до порогу,
де чекають завжди!

Доторкнуся губами я долоні
у мами,
До батькІвської скроні,
до його сивини
І в родинному колі,
розповім свою долю
І про вишиті чорним
рушники в чужині.

9.09.2013 ЛеГранд

І ще є жать.
І ще трава не всохла,
Іще зелене листя
Росою сонце напува,
Ще хліб у полі колоситься,
Клепають коси косарі -
Ідуть жнива,
А ти в намисті,
Мені дорогу перейшла
І я забув, що ти убога,
Немаєш щастя, сирота,
Я у жовтневім падолисті,
Нап'юсь червоного вина
І припаду до твого листя
Моя калино...
Вже зима
Дихнула білими снігами,
Усе довкола замела,
А ти стоїш, немов убрана
Уся у білому, сумна
І по намисті кров із рани
Стікає в сніг..,
Пробач, калинонько моя,
Що у холодних заметілях,
Замерзло листя й грона зрілі -
То кров у мене на губах,
Я зложу крила задубілі
І як оті, сніжинки білі,
(Я не останній збитий птах),
Впаду на листя пожовтіле,
Навік закрию довгі вії,
Як заколише тебе вітер -
Засну у тебе на руках.

7.08.12 ЛеГранд

Сидить бар-вумен край вікна -

усміхнена

І запах кави доліта -

напій зерна,

А за вікном зима

і сніг порипує,

Розлігся чорний кіт у ніг -

мурликає.

Звучить мелодія стара; -

``...не будь одна...``

На запах кави забіжу:

``- Налий, мала!

І ще до кави - коньячку``-

легка рука

Я трунку з кавою ковтну -

доп`ю до дна.

В очах твоїх два сонця -

мить невпіймана,

А чорний кіт, як твій слуга,

хвостом виляв;

- ``Він теж до кави зранку звик -

налий в горня,

Кіт буде каву з молоком,

а я - коньяк.``

7.12.2011 р. ЛеГранд

В житті кожної Людини повинні бути присутні правила, які порушувати не слід, якісь речі, які рахуються святими. І чим більше таких речей, (правил) тим чистішою є Людина. Існує думка, що правила якраз для того придумують, щоб їх обходити. Та чесна людина не повинна обманювати своє сумління. Бо, якщо хочете, то сумління, (совість) свого роду- Бог, для кожної, окремо взятої, Людини.
думка

ПЕРЕКЛИЧКА

Зоріє вечір, нітиться скорбота,
Очима блимає в саду з гілляки сич,
Скрип журавля і річка, що з болота,
Бере початок і втікає в ніч.

Так і мені б розвіятись у часі,
Сховатися, розтанути в пітьмі,
Хай клацають зубами хижі пасті,
Нехай сичами виють на гіллі.

Нехай ревуть, як ті воли голодні,
Кнутом і пряником не підкорити всіх!
А я вже знаю, як живіт судомить,
І як кнутом гуляють по спині.

Я так полину, ніби вітер в полі,
Пройду крізь пальці, як розталий сн ... Читати далі »